Інноваційна
діяльність у роботі вчителя та класного керівника
«Ми позбавляємо
дітей майбутнього,
якщо продовжуємо
сьогодні
навчати так, як вчора»
Джон Дьюї
У
період стрімкого розвитку інформаційних та телекомунікаційних технологій, у
часи переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому
якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення
набувають вирішального значення, важливим аспектом стає застосування
інноваційних технологій у навчанні та вихованні учнівської молоді.
Ось
чому, застосування інновацій в галузі освіти, і безпосередньо в діяльності
класного керівника нашої школи, стало загальною необхідністю.
У
різних джерелах можна зустріти різну класифікацію інноваційних технологій, та
найпоширеніші серед тих, які я використовую у своїй практиці, як вчителя так і
класного керівника, такі:
Технологія
виховання успішної творчої особистості передбачає врахування вікових та
індивідуальних особливостей учнів.
Використовуючи елементи цієї
технології, я виявила, що вони сприяють:
·
розвитку самодіяльності, бо учні
відчувають себе співучасниками навчального процесу, а ідеї вчителя повністю
оволодівають ними;
·
самоорганізації, бо спонукають учнів до
організації свого робочого місця, здійснення самоперевірки.
Учні
10 класу беруть активну участь у роботі нашої президентсько-парламентської
республіки.
Нами організовано та проведено акції:
·
«Життя – найцінніший скарб»,
·
«Майбутнє починається з тебе»,
·
«Боротися, щоб жити»,
·
«Добрі справи».
Учні мого класу є учасниками різноманітних
референдумів:
«Я
громадянин України», «Добро – ознака сили чи слабкості?»
та інші.
Елементи технології розвитку критичного мислення дозволяють
моїм вихованцям:
·
вміти самостійно вчитися і працювати з
різними джерелами інформації;
·
мати особисту точку зору й уміти її
аргументувати;
·
вміти бачити проблеми та застосовувати
свої знання для умілого їх розв’язання;
·
мати культуру спілкування, тобто
працювати в команді й знаходити згоду щодо різних переконань та думок.
Регулярно
проводяться такі заходи з учнями:
·
дискусії «Чи потрібно допомагати
друзям?», «Толерантність. Чи потрібна вона?;
·
години спілкування: «Що таке доброта?»,
«Життя – це цінність», «Що таке милосердя?»;
·
обговорення за круглим столом: «Культура
поведінки та спілкування. Чи потрібні вони мені?».
Використовуючи
елементи технології розвитку критичного мислення, як вчитель англійської мови,
я виявила, що в учнів спостерігається:
·
розширення горизонтів ;
·
можливість знаходити та приймати певні
важливі істини для себе;
·
глибоке розуміння себе, своїх цінностей
та потреб;
·
сміливість під час прийому рішення;
·
гнучкість та краща адаптація до змін;
·
здатність протистояти інформаційному
перевантаженню.
Особливе
місце у системі виховної роботи школи, та моєї зокрема, займає проектна
діяльність.
Виходячи
зі своєї практики, я зробила висновок, що лише самостійно дослідницька,
пошукова діяльність переводить її у творчі вчинки, на високий рівень
морально-етичної поведінки особистості, а отже, веде до успіху.
Найбільші
та найцікавіші проекти нашого класного колективу це:
«Здоровий
генофонд міста» (5 клас); «Все
залежить від тебе» (6 клас); «Покоління NEXT» (7 клас); «Я громадянин і патріот» (8 клас);
«Шкідливі
звички» (9 клас), Освіта
без кордонів» (10 клас).
Хотілося
б звернути увагу на те, що проектні технології навчання
·
спрямовані на досягнення конкретних
цілей;
·
координують виконання взаємозалежних
дій;
·
сприяють учневі у здобутті
комунікативних навичок;
·
урізноманітнюють коло спілкування учнів,
знайомлять їх з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему;
·
прищеплюють уміння користуватися
дослідницькими прийомами.
Проектна діяльність,
дозволяє моїм вихованцям:
·
занурюватися у реальну діяльність
предметної галузі, з якої виникла сама задача;
·
розвивати навички самостійної роботи у
процесі виконання проекту;
·
розвивати ініціативу та творчість.
Використання мною
елементів технології інтерактивного виховання
веде до:
·
взаєморозуміння та взаємодії;
·
взаємного вирішення загальних завдань
між учнями й вчителем;
·
активної взаємодії всіх учнів;
·
рівноправності та рівнозначності
суб’єктів виховання.
Ми організовуємо та
проводимо такі виховні заходи:
·
тренінги: «Уроки толерантності», «Я та
мій клас»;
·
інтелектуальні ігри та вікторини;
·
уроки та фестивалі пам’яті «Небесна
сотня: герої не вмирають!», «Сумні дзвони Чорнобиля» та інші.
Використання елементів
інформаційно-комунікаційних технологій надає моїм вихованцям можливість:
·
використовувати здобутки новітніх
інформаційних технологій;
·
удосконалювати навички самостійної
роботи в інформаційних базах даних, мережі Інтернет;
·
підвищувати пізнавальну активність за
рахунок відео- та аудіоінформації.
Застосовуючи ІКТ, я
готую матеріали для використання при проведенні класних годин, годин
спілкування, батьківських зборів, різноманітних уроків, позакласних та позашкільних
заходів.
У сучасному світі
потреба в комп’ютерних технологіях постійно зростає – вони необхідні і вдома, і
на робочому місці.
За допомогою ІКТ діти
виконували такі роботи:
·
презентація «Мій домашній улюбленець»
(Непайда Дарія);
·
відеоролик «Моя улюблена справа»
(Малюченко Володимир);
·
«Цікавинки з Інтернету» – відеозбірка
(Передерій Костянтин);
·
правова вікторина «Я і закон».
На своїх заняттях
активно використовую створення та захист проектів учнями за різним напрямками
із застосуванням презентацій та мультимедійного проектору. Дуже цікаво
спостерігати за розвитком вихованців, переглядаючи їхні презентації.
За допомогою програми
Microsoft Office Word створюю різноманітні матеріали для групового та
самостійного використання, контрольні роботи, матеріали з граматики,
країнознавства та багато іншого.
Змодельовано уроки з
використанням мультимедіа.
Комп'ютер допомагає
створити високий рівень особистої зацікавленості учнів за допомогою інформації,
виведеної на екран. Структура уроку з використанням комп'ютера є
багатоваріантною.
Елементи ігрової
технології в моїй роботі дозволяють виробляти в учнів звичку зосереджуватися,
самостійно думати, розвивати увагу, адекватно ставитися до невдач і помилок. Я використовую ситуативно-рольові ігри,
гру-драматизацію та різноманітні квести.
Нещодавно у нас проводилися такі ігри:
·
«Мовчанка»,
·
«Що
потім?»,
·
«Кращий
актор»,
·
«Туризм
та його види».
У своїй роботі я також
використовую елементи технології особистісно-орієнтованого навчання, яка
вимагає від мене:
·
педагогічної любові до дітей,
зацікавленості їхньою долею;
·
терплячості до недоліків вихованців;
·
оптимістичної віри у кожного учня;
·
співробітництва, майстерності
спілкування;
·
пріоритету позитивного стимулювання;
·
відсутності прямого примусу.
Використовуючи елементи
цієї технології, я проводжу такі заходи:
·
акції «Живи бібліотеко!», «Милосердя»;
·
виховні години «Що я значу у цьому
житті?», «Робота над собою», «Хто я?».
Елементи
здоровязберігаючих технологій,на мою думку
·
надають сприятливі умови для виховання
дитини в школі та
·
оптимально організують дітей до
навчально-виховного процесу.
У нашій школі
проводяться такі заходи:
·
Дні здоров’я;
·
спортивні естафети та змагання.
Мої виховання та я
влаштовуємо бесіди за круглим столом з безпеки життєдіяльності дітей, абетки
здоров’я.
У своїй роботі я також
використовую елементи технології колективних творчих справ, яка
·
веде до пошуку найкращих шляхів
вирішення творчого завдання, бо справа не робиться по шаблону;
·
завжди розкриває нові можливості її
учасників.
Колективні творчі
справи, якими ми займаємося, це:
·
випуск плакатів до різних свят;
·
підготовка до шкільних та класних
заходів;
·
трудові десанти, акції «Школа – наш
дім», «Зробимо наш клас кращім»;
·
та уся спільна діяльність учителя та
учня.
Отже, використання
інновацій – не самоціль, не данина моді. Це потреба часу.
“Співпраця на уроках як умова самореалізації суб’єктів
освітнього процесу”
Стрімко змінюється світ, в освіті відбувається реформування. Сьогодні в умовах модернізації української освіти одним із напрямків оптимізації навчального процесу є його спрямування на демократизацію взаємовідносин викладача та учня, що відображається в нових підходах до навчання: створенні сприятливої атмосфери співробітництва, зниженні монологічного викладу матеріалу та дублювання інформації, яка може бути отримана з доступних джерел і переходу до діалогізованого спілкування з учнями в ході навчального процесу, інтенсифікації впровадження в навчальний процес активних методів навчання, які дають можливості для розкриття творчої особистості, розвитку ініціативи, активізації пізнавально-навчальної діяльності учня.
Однією зі складових формули самореалізації суб’єктів освітнього процесу є співпраця. В її основі – спілкування, взаємодія та співробітництво між учителем, учнем і батьками, об’єднаними спільною метою та прагненнями. Вони є добровільними й зацікавленими спільниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.
Співпраця переважно визначається як:
система взаємовідносин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності;
спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності, рівності та доповнюваності всіх її учасників;
організаційна форма спільної діяльності, що передбачає об’єднання осіб на відповідних умовах розподілу праці та активної участі в її реалізації;
спосіб взаємовідносин, за яких зберігаються права кожної зі сторін, чітко узгоджені та злагоджені дії учасників спільної справи, що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності.
Це така чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, вчителів), яка:
організовується на принципах добровільності й спільних інтересів;
ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись визначених норм (права та обов’язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін;
передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за їх результати.
Співпраця ґрунтується на таких принципах:
повага до особистості;
доброзичливість і позитивне ставлення;
довіра у відносинах, стосунках;
діалог – взаємодія – взаємоповага;
розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);
принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).
Для сприяння самореалізації кожного учня треба розуміти, що кожен учень – це унікальна й неповторна індивідуальність. Тому пріоритет вільного розвитку особи є базовим принципом побудови освітнього середовища школи, головна мета якої – зрозуміти кожну особистість та виявити до неї повагу.
Ми живемо в ХХІ столітті, змінилося суспільство, змінилися діти, змінилися і батьки. Щоб батьки стали однодумцями, помічниками вчителя, необхідно правильно організувати їхнє навчання. Якщо педагог зможе належним чином упоратися із цим завданням, навчить батьків осмислювати дитинство з різних позицій, то якість виховання дітей значно підвищиться, зростуть реальні шанси активної участі батьків у життєдіяльності класу і школи.
Таким чином, психологічну основу такого навчання складають суб’єкт-суб’єктні стосунки – співпраця двох суб’єктів, що є для навчально-виховного процесу оптимальним. Тому завдання педагогів полягає у створенні атмосфери турботи і підтримки учнів, яка сприяла б розвитку їхніх можливостей, задовольняла їхні інтелектуальні, емоційні й соціальні потреби.
Для того, щоб освітнє середовище сприяло самореалізації кожного учня, свою роботу спрямовую на те, щоб кожен міг:
розвинути здібності критичного мислення й незалежного висловлювання;
поповнити знання у сферах, які цікаві учневі й розкривають перед ним нові горизонти пізнання;
розвивати спроможність приймати самостійні рішення;
опановувати необхідними навичками з базових та профільних предметів;
навчити радіти навчанню й поважати освіту;
розвинути свій емоційний інтелект;
отримати необхідну індивідуальну педагогічну підтримку;
розвинути самосвідомість кожного учня як самостійної особистості і як члена колективу;
зберегти і зміцнити моральне, фізичне і психічне здоров’я вихованців;
сприяти взаємоузгодженню зовнішніх потреб та внутрішніх мотивів до саморозвитку та самореалізації всіх учасників навчально-виховного процесу.
Співпраця учителя та учнів, партнерство на уроці, спільний процес пізнання і відкриттів, постійне створення ситуації успіху – ось складові самореалізації учня в освітньому середовищі. Для цього вектор діяльності повертати на виховання готовності кожного учня до вирішення власних задач визначення свого місця в житті, успішного розвитку і реалізації своїх нахилів і інтересів.
Критерії, що визначають ефективність ідеї розвитку стосунків співпраці як найпродуктивнішої системи відносин в умовах педагогічної взаємодії:
сформована професійно-особистісна готовність педагога до гуманізації освітнього середовища;
відкритість, тобто практично повна відсутність маніпуляцій за умови ясності цілей дій обох сторін;
позитивна взаємозалежність суб’єктів міжособистісної взаємодії (усвідомлення спільної мети, наявність загальних ресурсів, докладання спільних зусиль для вирішення проблем);
право на автентичність кожного учасника педагогічної взаємодії;
усвідомлення індивідуальної та групової відповідальності (внутрішня і зовнішня мотивація спільної діяльності суб’єктів);
можливість задовольняти основні міжособистісні потреби в процесі спільної діяльності та спілкування;
підтримуюча взаємодія, що забезпечує сприятливий психологічний клімат взаємодії;
високий рівень розвитку соціальних умінь і навичок спілкування;
рефлексивний аналіз власної поведінки в контексті соціальної поведінки інших суб’єктів та ін.
Отже, співпраця та взаємодія школи та сім’ї – один з головних принципів. Він ґрунтується на спільності інтересів держави та народу, на єдності виховних завдань та ідеалів кожної сім’ї й суспільства в цілому. Педагогічний союз учителів, дітей та батьків – це могутня сила виховання.
Немає коментарів:
Дописати коментар